Отмечено, что болевой синдром, которым проявляются дегенеративно-деструктивные заболевания опорно-двигательной системы, является фактором, значительно ухудшающим качество жизни пожилых людей. Он тяжело поддается курации, имеет хроническое течение. Поскольку статокинетическая система позвоночник - таз - нижние конечности является одной биомеханической цепью, нарушение в одном из звеньев вызывает ухудшение состояния в целой системе. Эти физиологические связи должны учитываться при назначении комплексного консервативного лечения пациентов пожилого возраста. Терапия должна включать различные элементы: мануальную терапию, тракционные методики, светотерапию, использование лечебно-диагностических блокад, адаптированные к возрастным группам медикаментозные схемы.

Сравнены возможности лучевых методов исследования - рентгенографии, компьютерной томографии (КТ) и ультразвукового исследования (УЗИ) в диагностике дегенеративной болезни дисков (ДБД) поясничного отдела позвоночного столба. Проведено комплексное исследование 37-ми больных в возрасте 23 - 57 лет (32 мужчины и 5 женщин) с клиническими признаками ДБД поясничного отдела (ПО) с помощью рентгенографии, КТ и УЗИ. Только рефлекторные болевые синдромы были у 24-х, а синдромы компрессии корешка - у 13-ти больных; УЗИ ДБД ПО проведено из трансабдоминального доступа в сагиттальном и аксиальном сечении. Пошаговое аксиальное сечение от уровня L1 - L2 до L5 - S1 позволило получить изображение диска и позвоночного канала (ПК) аналогично КТ. При рентгенографии и КТ ДБД характеризовалась склерозом замыкательных пластинок тел позвонков, образованием остеофитов по краям тел позвонков, выявлением грыжи дисков. Грыжу дисков L4 - L5 отмечено у 8-ми больных, L5 - S1 - у 11-ти, а утолщение фиброзного кольца отмечено у 32-х обследованных. Сужение ПК с помощью рентгеновских методов оценено на основании измерения индекса в сагиттальной плоскости и выявлено у 9-ти больных на уровне L4 - L5 и L5 - S1. При УЗИ у 26-ти больных в пульпозном ядре определены гиперэхогенные включения размерами от 2 до 5 мм различной плотности и количества. Утолщение фиброзного кольца выявлено у 28-ми пациентов, что составило 87,6 %, из 32-х, обнаруженных с помощью рентгеновских методов. Грыжу дисков на уровне L4 - L5 отмечено у 9-ти больных, L5 - S1 - у 10-ти. Измеряны не только фронтальные и сагиттальные размеры ПК, а также по периметру вычислена его площадь. Сагиттальны

й размер ПК по КТ и УЗИ во всех случаях совпадал. Определение площади ПК выявило сужение у 11-ти больных. У 2-х из них оно возникало за счет гипертрофии желтых связок. Кроме двухмерного исследования проведена допплерография эпидуральных вен. Их визуализация позволила в пяти случаях более точно установить причину и степень компрессии. Исследования показали, что УЗИ для изучения ДБД не только не уступает рентгеновским методам, а легко и точнее может вычислить площадь позвоночного канала на уровне диска. Кроме того, использование эффекта Допплера позволяет выяснить причину компрессионного синдрома в каждом конкретном случае.

Розроблено новий концептуально-методологічний підхід до проблеми суглобового болю, що виникає за умов взаємодії інтраатрикулярних факторів патогенезу захворювань суглобів з екстраартикулярними. Доведено доречність зведення в єдиний кульшово-поперековий синдром (КПС) різних нозологічних форм і патогенетичних ситуацій, що відбуваються через кульшовий і поперековий біль та дисфункції. На підставі клінічних, лабораторних досліджень визначено метаболічні, рефлекторно-алгічні та біомеханічні особливості КПС. Виявлено роль інтра-, екстраартикулярних і вертебральних чинників у генезі КПС та його клінічних маніфестаціях, на підставі взаємодії яких виділено патогенетичні механізми його розвитку. Створено та вдосконалено методики клінічної, лабораторної та інструментальної діагностики. Запропоновано комплексну систему діагностики структурно-функціональних порушень у разі КПС.

Проведено исследование и сравнение исторического развития отечественного медицинского образования и стран Европы. Показано, что развитие клинической подготовки специалистов медицинской отрасли Украины и расширение ее финансовой базы должны быть связаны с общей стратегией развития национальной системы здравоохранения и предусматривать экономическую основу взаимодействия учебных и медицинских организаций.

Обговорено проблеми реформування галузі охорони здоров'я України на засадах сімейної медицини. Дискусійно розглянуто актуальні питання щодо збереження та покращання амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям у промислових регіонах, а також шляхи якісного кадрового забезпечення первинної ланки медичними працівниками та їх безперервного професійного розвитку за умов реформи.

Обсуждены проблемы реформирования отрасли здравоохранения Украины на принципах семейной медицины. В качестве дискуссии рассмотрены актуальные вопросы, касающиеся сохранения и улучшения амбулаторно-поликлинической помощи детям в промышленных регионах, а также пути качественного кадрового обеспечения первичного звена медицинскими работниками и их беспрерывного профессионального развития в условиях реформы.

Вивчено рівень адипокінів у щурів із моделями порушень ремоделяції кісткової тканини дією глюкокортикоїдів. У разі окремої дії глюкокортикоїдів знижується рівень адипонектину. За поєднання чинників порушення ремоделювання підвищується рівень обох адипокінів.

Изучен уровень адипокинов у крыс с моделями нарушений ремоделяции костной ткани действием глюкокортикоидов. В случае отдельного действия глюкокортикоидов снижается уровень адипонектина. При сочетании факторов нарушения ремоделирования повышается уровень обоих адипокинов.

Викладено основні етапи становлення Харківської медичної академії післядипломної освіти та перспективи її розвитку.

Изложены основные этапы становления Харьковской медицинской академии последипломного образования и перспективы ее развития.

Викладено досвід проведення циклів спеціалізації за фахом "загальна практика - сімейна медицина" за очно-заочною формою навчання.

Изложен опыт проведения циклов специализации по специальности "общая практика - семейная медицина" в очно-заочной форме обучения.

Обговорено інноваційні шляхи реалізації компетентнісної моделі навчання лікарів загальної практики-сімейної медицини на етапах безперервного професійного розвитку. Розглянуто питання запровадження симуляційних технологій навчання на післядипломному етапі практично-орієнтованої освіти "сімейних" лікарів, а саме в інтернатурі, спеціалізації та на циклах тематичного удосконалення.

Обсуждены инновационные пути реализации компетентностной модели обучения врачей общей практики-семейной медицины на этапах беспрерывного профессионального развития. Рассмотрены вопросы внедрения симуляционных технологий обучения на последипломном этапе практико-ориентированного образования "семейных" врачей, а именно в интернатуре, специализации и на циклах тематического усовершенствования.

Мета роботи - обгрунтувати значення науково-методичного супроводу розвитку і функціонування системи первинної медико-санітарної допомоги. За роки діяльності лабораторії сімейної медицини виконано 3 науково-дослідні роботи, видано і впроваджено 8 методичних рекомендацій, 4 інформаційні листи, отримано 6 патентів, 11 нормативно-методичних документів, 31 нововведення та отримано понад 150 актів про впровадження. За матеріалами проведених науково-дослідних робіт захищено 1 докторську і 3 кандидатські дисертації. За участю лабораторії сімейної медицини проведено II з'їзд лікарів загальної практики - сімейних лікарів України, наукові досягнення лабораторії сімейної медицини висвітлено в матеріалах з'їздів Всеукраїнського лікарського товариства, конгресів Світової федерації українських лікарських товариств, з'їздів сімейних лікарів і майже всіх українських науково-практичних конференцій із питань розвитку і функціонування сімейної медицини. Висновки: результати діяльності лабораторії сімейної медицини свідчать про активну науково-методичну роботу щодо розвитку й функціонування первинної медико-санітарної допомоги.

Обговорено інноваційні шляхи реалізації компетентнісної моделі навчання лікарів загальної практики - сімейної медицини. Розглянуто дискусійні питання перспективи впровадження технології "Стандартизований пацієнт" із залученням професійних акторів на післядипломному етапі освіти лікарів різних спеціальностей.

Проанализированы медико-социальные последствия переломов проксимального отдела бедренной кости (ПОБК) у пожилых пациентов, система медицинской помощи при таких повреждениях в различных странах, осложнения и летальность. Отмечено, что показатели летальности в течение первого года после перелома ПОБК колеблются от 21,5 до 40,0 %, в 20 - 50 % случаев пациенты становятся инвалидами и даже через 3 года после травмы показатели "физическое функционирование" и "общее здоровье" остаются низкими. К прежнему образу жизни после перелома ПОБК возвращаются только 20 - 50 % больных. Установлено, что 20 - 60 % пострадавших нуждаются в повседневной помощи, причем больше лица пожилого возраста, проживающие в интернатах и домах престарелых, по сравнению с живущими в семьях. На основании результатов исследования СТОП (система регистрации остеопоротических переломов) Украина отнесена к странам с умеренным риском развития остеопороза и его осложнений, а частота переломов ПОБК сходна с показателями Румынии и Польши. В Швеции и Великобритании разработаны национальные программы для лечения больных с переломами ПОБК, которые включают хирургическое вмешательство в течение 48 ч после травмы, консультацию гериатра в течение 72 ч после госпитализации, раннюю послеоперационную мобилизацию, профилактику пролежней, препараты для лечения остеопороза, реабилитацию под наблюдением врача-гериатра. Все это позволило сократить длительность пребывания больного в стационаре, уменьшить количество осложнений, снизить летальность и расходы на лечение на 40 %. Хирургическое лечение лиц пожилого и старческого возраста с переломами ПОБК в максимально короткие сроки является "золотым стандартом".

В ортопедії та травматології як гвинти та фіксаційні штифти, пластини, анкери, кейджі значне місце посідають полімерні матеріали, що резорбуються й розчиняються в біологічних рідинах. Перевагою таких імплантатів є їх повне розсмоктування, що позбавляє від необхідності операції з видаленням імплантату. Підвищити якість біоматеріалів на основі полілактидів можливо шляхом введення в їх склад керамічних матеріалів, зокрема гідроксіапатиту. Однак імплантати з різним відсотковим співвідношенням і складом керамічного матеріалу розрізняються властивостями міцності та поведінки в кістці. Мета роботи - в експерименті на тваринах дослідити тривалість збереження стабільності фіксації кісткових уламків за допомогою накісткових пластин, виготовлених з біодеградуючих матеріалів на основі полілактиду. Експеримент проводили на 20 кроликах-самцях віком 6 місяців. Усім тваринам моделювали перелом діафіза правої стегнової кістки в середній третині шляхом розпилу та виконували остеосинтез накістковою пластиною, виготовленою за допомогою 3D-друку з матеріалу на основі полілактиду з домішкою 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту. Кроликів виводили з експерименту групами по 5 тварин через 1, 3, 6 та 12 місяців після початку експерименту. Після виведення з експерименту у тварин виділяли оперовану та контралатеральну стегнові кістки. Контралатеральні (неоперовані) кістки тварин вважали за групу контролю. Всі препарати стегнових кісток кроликів випробували на міцність під впливом навантаження на згин. Згинаюче навантаження збільшували від 50 до 100 Н із кроком у 10 Н. При кожній величині навантаження вимірювали величину прогину препарату. В результаті проведених досліджень отримано величини прогину препаратів стегнових кісток кроликів на різних термінах проведення експерименту під впливом згинаючих навантажень різної величини. Обробка даних за методами описової статистики дала можливість отримати середні значення та стандартне відхилення величини прогину в різних експериментальних групах, а також порівняти величини деформації препаратів між різними групами. Висновки: накісткові пластини на основі полілактиду з домішкою 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту забезпечують збереження своїх початкових механічних властивостей протягом усього терміну зрощення переломів стегнової кістки кроликів, що сприяло досягненню повного зрощення уламків кісток.

В ортопедії та травматології для виготовлення гвинтів і фіксаційних штифтів, пластин та анкерів, кейджів все частіше використовуються полімерні матеріали, що резорбуються та розчиняються в біологічних рідинах. Часто застосовують імплантати з L-полімолочної кислоти. Підвищити якість біоматеріалів на основі полілактидів (PLA) можливо шляхом введення в їх склад керамічних матеріалів. Однак імплантати з різним процентним співвідношенням та складом керамічного матеріалу розрізняються властивостями міцності. Мета роботи - розрахувати механічні характеристики композитного матеріалу на основі PLA трикальційфосфату (ТКФ) і гідроксіапатиту (ГА) та обрати його оптимальний склад для виготовлення пластин для остеосинтезу довгих кісток. Проведено розрахунок модуля пружності композитних матеріалів з різним умістом керамічних компонентів, а також визначено геометричні параметри пластин для накісткового остеосинтезу з обраного композитного матеріалу. Оптимальним може бути варіант матеріалу з відсотковим складом PLA - 70 %, ТКФ - 20 % та ГА - 10 %. Такий матеріал не потребує значного збільшення товщини пластини, але збереже достатні текучі властивості для використання в 3D-принтері. Для забезпечення жорсткості фіксації уламків гомілки на рівні пластини з титану пластину з композитного матеріалу на основі PLA, 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту необхідно виготовляти вдвічі товщою за титанову. Висновки: домішка 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту до PLA дозволяє підвищити модуль пружності матеріалу до 19,91 ГПа. Пластини з чистого PLA є занадто м'якими і повинні бути втричі товщими за титанові для забезпечення аналогічної жорсткості фіксації. Композитний матеріал з домішкою 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту дозволяє зменшити необхідну товщину пластин для остеосинтезу гомілки на 30 %.

В ортопедії та травматології як гвинти та фіксаційні штифти, пластини та анкери, кейджі доволі часто застосовують полімерні матеріали, що резорбуються та розчиняються в біологічних рідинах. Серед таких матеріалів частіше використовують імплантати з L-полімолочної кислоти (L-полілактид), особливостями яких є біодеградація, остеоінтеграція, здатність індукувати процеси утворення кісткової тканини та висока біосумісність з організмом. Підвищити якість біоматеріалів на основі полілактидів можливо шляхом введення в їх склад керамічних матеріалів, зокрема гідроксилапатиту. Однак міцнісні якості таких імплантатів поки не вивчено. Мета роботи - методом математичного моделювання вивчити напружено-деформований стан моделей гомілки з переломом великогомілкової кістки, фіксованим за допомогою накісткових пластин, виготовлених з біодеградуючих матеріалів на основі полілактиду. Розроблено математичну модель гомілки, що складалася з елементів великогомілкової та малогомілкової кісток, п'яткової та надп'яткової кісток, а також човноподібної та клиноподібних кісток. Механічні властивості пластини змінювали, моделюючи три типи матеріалів: титан, полілактид, композитний матеріал у складі: полілактид - 70 %, трикальційфосфат - 20 % та гідроксилапатит - 10 %. Отримано картину напружено-деформованого стану моделей та значення величин внутрішніх напружень на різних їх ділянках. Це надало можливість порівняти механічні властивості фіксації кісткових уламків пластинами із біодеградуючого матеріалу на основі полілактиду з титановими накістковими пластинами. Висновки: результати проведеного дослідження показали, що при всіх видах навантаження найбільші величини напружень виникають в моделі з накістковою пластиною з титану. Зони підвищених напружень спостерігаються на пластині, а також на фіксуючих гвинтах та в кістковій тканині навколо лінії перелому. У моделях гомілки з переломом великогомілкової кістки в нижній третині при остеосинтезі пластинами на основі полілактиду напруження в моделях розподіляються більш рівномірно як в елементах фіксуючої конструкції, так і в кістковій тканині.

Відображено сучасний стан організації медичної допомоги учасникам бойових дій. Розглянуто систему надання медичної допомоги учасникам операції об'єднаних сил. Наведено клінічні ознаки, принципи діагностики, терапії та реабілітації хворих на ураження внутрішніх органів, травматичних уражень, розлади психіки та поведінки. Проаналізовано організацію надання психіатричної допомоги постраждалим унаслідок бойових дій в зоні ООС. Увагу приділено віддаленим розладам психіки в учасників бойових дій. Охарактеризовано сучасні принципи діагностики та лікування вогнепальних поранень м’яких тканин. Досліджено психогенні порушення у дітей із зони бойових дій. Розглянуто особливості медико-психологічної реабілітації учасників бойових дій за санаторно-курортних умов.

В ортопедії та травматології для виготовлення гвинтів і фіксаційних штифтів, пластин та анкерів, кейджів все частіше використовуються полімерні матеріали, що резорбуються та розчиняються в біологічних рідинах. Часто застосовують імплантати з L-полімолочної кислоти. Підвищити якість біоматеріалів на основі полілактидів (PLA) можливо шляхом введення в їх склад керамічних матеріалів. Однак імплантати з різним процентним співвідношенням та складом керамічного матеріалу розрізняються властивостями міцності. Мета роботи - розрахувати механічні характеристики композитного матеріалу на основі PLA трикальційфосфату (ТКФ) і гідроксіапатиту (ГА) та обрати його оптимальний склад для виготовлення пластин для остеосинтезу довгих кісток. Проведено розрахунок модуля пружності композитних матеріалів з різним умістом керамічних компонентів, а також визначено геометричні параметри пластин для накісткового остеосинтезу з обраного композитного матеріалу. Оптимальним може бути варіант матеріалу з відсотковим складом PLA - 70 %, ТКФ - 20 % та ГА - 10 %. Такий матеріал не потребує значного збільшення товщини пластини, але збереже достатні текучі властивості для використання в 3D-принтері. Для забезпечення жорсткості фіксації уламків гомілки на рівні пластини з титану пластину з композитного матеріалу на основі PLA, 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту необхідно виготовляти вдвічі товщою за титанову. Висновки: домішка 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту до PLA дозволяє підвищити модуль пружності матеріалу до 19,91 ГПа. Пластини з чистого PLA є занадто м'якими і повинні бути втричі товщими за титанові для забезпечення аналогічної жорсткості фіксації. Композитний матеріал з домішкою 20 % трикальційфосфату та 10 % гідроксіапатиту дозволяє зменшити необхідну товщину пластин для остеосинтезу гомілки на 30 %.

В ортопедії та травматології як гвинти та фіксаційні штифти, пластини та анкери, кейджі доволі часто застосовують полімерні матеріали, що резорбуються та розчиняються в біологічних рідинах. Серед таких матеріалів частіше використовують імплантати з L-полімолочної кислоти (L-полілактид), особливостями яких є біодеградація, остеоінтеграція, здатність індукувати процеси утворення кісткової тканини та висока біосумісність з організмом. Підвищити якість біоматеріалів на основі полілактидів можливо шляхом введення в їх склад керамічних матеріалів, зокрема гідроксилапатиту. Однак міцнісні якості таких імплантатів поки не вивчено. Мета роботи - методом математичного моделювання вивчити напружено-деформований стан моделей гомілки з переломом великогомілкової кістки, фіксованим за допомогою накісткових пластин, виготовлених з біодеградуючих матеріалів на основі полілактиду. Розроблено математичну модель гомілки, що складалася з елементів великогомілкової та малогомілкової кісток, п'яткової та надп'яткової кісток, а також човноподібної та клиноподібних кісток. Механічні властивості пластини змінювали, моделюючи три типи матеріалів: титан, полілактид, композитний матеріал у складі: полілактид - 70 %, трикальційфосфат - 20 % та гідроксилапатит - 10 %. Отримано картину напружено-деформованого стану моделей та значення величин внутрішніх напружень на різних їх ділянках. Це надало можливість порівняти механічні властивості фіксації кісткових уламків пластинами із біодеградуючого матеріалу на основі полілактиду з титановими накістковими пластинами. Висновки: результати проведеного дослідження показали, що при всіх видах навантаження найбільші величини напружень виникають в моделі з накістковою пластиною з титану. Зони підвищених напружень спостерігаються на пластині, а також на фіксуючих гвинтах та в кістковій тканині навколо лінії перелому. У моделях гомілки з переломом великогомілкової кістки в нижній третині при остеосинтезі пластинами на основі полілактиду напруження в моделях розподіляються більш рівномірно як в елементах фіксуючої конструкції, так і в кістковій тканині.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.530.88

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.458.285.4 + Р733.457.865.4

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення колінного суглобу і гомілки у дітей

Шифр НБУВ: Ж22874 Пошук видання у каталогах НБУВ